Видавництво "Факт" переїхало до симпатичного приватного будиночка із сауною та альтанкою :)
Разом з тим - природно - змінилися наші стаціонарні телефони:
"ТЕЛЕФОНИ ВИДАВНИЦТВА ЗМІНЕНО!
Увага!
Видавництво «Факт» змінило адресу.
З понеділка, 18 травня, з нами можна зв‘язатися за НОВИМИ ТЕЛЕФОНАМИ:
8 (044) 411-31-11
8 (044) 443-65-53" -
----
ось таке повідомлення з"явилося на офіційному сайті видавництва
4 Comments | Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
нещодавно одну з книжок видавництва "Факт" (автор - Сергій Грабар) було перевидано в Німеччині. Ось цю:
і в перевиданні, у видавництві Verlag an der Wertach (Ausburg) книга Sezessionen вийшла у перекладі Karin Keller. стала ось такою:
Німецьке, так само як і українське видання ілюстроване графікою Богдана-Олега Горобчука.
Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
 |
|
принаймні - за версією газети "Друг читача".
ось що з цього приводу пишуть у прес-анонсі згаданого видання:
У вівторок, 28 квітня, об 11-00 в прес-центрі “Главред-медіа” (вул. Стрітенська, 2/8) відбудеться “Книжковий квітень” ─ чергова зустріч у рамках “Книжкових сезонів”.
Усі акредитовані журналісти отримають цукерки від компанії
„Крафт Фудз Україна”, організатора конкурсу „Коронація слова”
Учасники зустрічі:
● Антон Санченко ─ у минулому – моряк, в теперішньому – письменник, чию збірку „Баркароли” газета „Друг читача” визнала „Дебютом року – 2008”
(та інші)
(...)
ПЕРСОНА ЛЮТОГО:
Під час “Книжкового квітня” Антон Санченко отримає премію „Дебют року” за книжку „Баркароли”
Антон Санченко довго видавав себе за херсонця, будучи киянином. Адже у морі за одного херсонця дають трьох киян, а в море він ходив півтора десятка років. Працював на пароплавах у Керчі, Херсоні, Одесі, Стамбулі та Піреї. Друкувався в часописах та газетах. Автор книжок „Баркароли” та „Весілля з Європою” (обидві вийшли у київському „Факті” 2008 року). В Інтернеті мешкає на сайті «Гоголівська @кадемія» (www.gak.com.ua).
Газета „Друг читача” вдруге присуджує премію “Дебют року”. Дізнатися, чому вибір „Друга читача” зупинився саме на цій книзі та поспілкуватися з Антоном Санченком ви зможете під час „Книжкового квітня”.
нагадуємо:
Антон Санченко = ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) barcaroly
Друг Читача - http://vsiknygy.net.ua/
2 Comments | Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
|
|
КРИЗА ЗРИВАЄ МАСКИ. ВІД УКРАЇНСЬКИХ КНИГОРОЗПОВСЮДНИКІВ МОЖНА БУЛО БИ ОЧІКУВАТИ БАГАТО ЧОГО - ЗАВИЩЕНИХ ЦІН ПІД ЧАС КРИЗИ, АКЦІЙ ПРОТЕСТУ ПІД СТІНАМИ ВЛАДНИХ БУДІВЕЛЬ І Т.Д. - АЛЕ ТАКОГО ВІДВЕРТОГО ХАМСТВА, ТА ЩЕ Й НА АДРЕСУ ЛЮДЕЙ, ЩО ОПИНИЛИСЯ ПО ОДИН БІК БАРИКАД - НІХТО НЕ ОЧІКУВАВ. АЛЕ СТАЛОСЯ ЩО СТАЛОСЯ.
ДО ВАШОЇ УВАГИ, ШАНОВНІ ФРЕНДИ - ЕМОЦІЙНА ЗАПИСКА ОДНОГО З ЧІЛЬНИКІВ ВИДАВНИЦТВА "ФАКТ" СТОСОВНО ХАМСТВА, ЯКЕ НЕМОЖЛИВО НІ ОМИНУТИ СТОРОНОЮ, НІ ЗАБУТИ:
"А произошло со мной вот что.
Я – глава общественного совета и один из учредителей киевского издательства «Факт». В пятницу, 17 апреля 2009 года, явился я на Петровку в офис «Орфея» (сеть книжных магазинов «Книжковий супермаркет») получить деньги за проданные книги.
Здесь нужно отвлечься и рассказать, что деньги в этой организации отдают крайне неохотно. Чтобы получить своё, нужно созвониться с Константином Генриховичем Климашенко, директором этой организации. Константин Генрихович в большинстве случаев трубку не берёт, и поймать его можно, только позвонив с неожиданного номера. Не всегда, иногда и это не помогает. Далее Константин Генрихович, будучи человеком благородной натуры, неизменно говорит «приезжайте в пятницу в 17:30». А в пятницу в означенное время самого Константина Генриховича на месте не оказывается, его помощники разводят руками, мол, «какие деньги?», и на том как бы вопрос исчерпывается сам собой, хотя случалось, посидят мои сотрудницы часов до 9 вечера в кабинете у должников, поскандалят, поканючат, глядишь – чего и дадут. Унизительно и неприятно, девушки плачут, дома их ждут семьи по пятницам…
Однако, последний месяц совсем стало туго с расчетами в «Орфее» и я решил включиться в процесс лично. За два дня до пятницы, то есть в среду, я (о, чудо!) вызвонил г-на Климашенко и получил ожидаемое приглашение на пятницу в 17:30.
Итак, в пятницу, 17 апреля 2009 года, явился я на Петровку в офис «Орфея» получить деньги за проданные книги.
Относительно легко получив некоторую сумму, я обнаружил, что со мной произведён расчет за январь текущего года. «Но ведь апрель…» – робко заметил я. «Звоните Климашенко», – был мне ответ. Климашенко трубку не взял, оно и понятно. И тут меня посетила мысль, ставшая, как выяснилось погодя, роковой. Я позвонил Константину Генриховичу Климашенко с его же офисного номера.
«Но ведь апрель…» – завёл я старую песню. «Может, как-то ускорить…» И тут Константин Генрихович, видимо, поглядел на часы. И, видимо, понял, что время уже почти нерабочее. И что он уже не должностное лицо, директор книготорговой организации, борец за украинскую книгу и т.д., а простой парень на отдыхе, к которому придолбался, я извиняюсь, хрен знает кто, деньги, понимаешь, какие-то требует… «Какие, нахрен, деньги?! Ща приеду в офис, башку тебе отверну нахрен!» Другими словами, пошёл на …!
И по нелепой случайности взял Константин Генрихович Климашенко да и произнёс всю эту тираду в телефонную трубку. И ещё много всякого рассказал. Без купюр. Не употребляя слова «хрен», ибо есть более точные термины в его лексиконе.
Нет, всё понятно… Кризис… Несвоевременные расчёты… Утомляют все эти люди ужасно, которые деньги свои требуют…
Нет, правда, всё понятно, мы и сами грешим порой несвоевременными выплатами, кризис всё-таки. Но чтоб вот так, по-пацански… «Деньги? Пошел на … !!!»
Ай да Константин Генрихович! Вот это по-нашему, по-бразильски!
В общем я так думаю: кризис-то он закончится рано или поздно. И многое будет списано на кризис – неплатежи, задолженности, некорректное выполнение обязательств. Многое спишется на кризис. Но хамство… Нет уж, увольте.
Я категорически против.
(Иннокентий Выровой)"
1 Comment | Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
14 квітня 18-30
видавництво Факт представляє:)
Книгарня Є (вул. Лисенка, 3, м. Золоті Ворота)
презентація нової книги Олега Коцарева ака olehkots МІЙ ПЕРШИЙ НІЖ 
+ перегляд відеопоезії від студії Технократ та обговорення нагальних проблем сучасності з модератором зустрічі, поетом, спортивним журналістом і космонавтом Дмитром Лазуткіним!
Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
Василь Кухта
PATRIA  Візії минувшини і сучасності тісно переплітаються у книзі «Patria» поета Василя Кухти із Закарпаття. Розкутість думки, психологізм, уміння новітні явища дійсності відтворювати новим словом — характерні ознаки творчої манери автора. Обсяг - 184 сторінки, мінімальна роздрібна ціна - 20 грн.
Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
Олександр Гаврош
Коньяк з дощем  Ужгородський поет Олександр Гаврош постає перед читачем з максимально оголеними почуттями. Він водночас і романтик, що живе ілюзіями, і реаліст, котрий знає гірку іронію життя. У його поезії відчутна імпресія, намагання увіковічнити мить насолоди. Але й екс пресії тут не бракує — вираження емоцій, пропущених через гіпертрофоване авторське «я», котрі не можуть не зачепити...
Обсяг - 164 сторінки, мінімальна роздрібна ціна - 20 грн.
6 Comments | Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
Микола Холодний
Повернення  Повернення до національної поетичної скарбниці творів Миколи Холодного — явище помітне і значне. Його справедливо можна назвати символом цілої епохи. Він — один з лідерів андеграундного «шістдесятництва». Поет «нової хвилі», автор з «потрясаючою, часом нестримною метафоричністю» — так говорив про Миколу Холодного ще у далекому 1966 році Іван Дзюба. Обсяг - 212 сторінок, мінімальна роздрібна ціна - 20 грн.
Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
Юрій Кучерявий
Пам'ять і місце  Філософічність та інтелектуальність віршів львівського поета Юрія Кучерявого глибоко вражають. Він існує ніби поза простором – пам’ятає все, що було, знає про все, що буде… Осягнути це не так просто. Можливо, секрет ховається у потужній енергетиці текстів. Обсяг - 176 сторінок, мінімальна роздрібна ціна - 20 грн.
15 Comments | Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
Олег Коцарев
Мій перший ніж  У новій книжці одного з яскравих сучасних українських авторів поезія балансує між виразною сюжетністю та самозануреними пошуками на межі зауму. Кумедні випадки, історії кохання, транспорт, ненависть і краєвиди розгортаються перед нами то ніби з конструктивістською прямотою й усмішкою, то в атмосфері сентиментальної замиленості. Цим текстам притаманне суто "двотисячницьке" прагнення нової, після-постмодерної, цілісності. В окремому розділі зібрано вірші з візуальними ефектами та поему, побудовану за зразком психологічних текстів.
184 сторінки, мінімальна роздрібна ціна - 20 грн. книга, як і решта із серії, вже продавалась на ярмарку "Медвін", тож її варто вже зараз починати шукати в книгарнях - вона того варта!
Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
Відсьогодні і до 5-го квітня в Києві - уже традиційно - відбувається книжковий ярмарок Медвін!!!
(Ярмарок відбудеться за адресою: Київ, Експоцентр «Спортивний», НУФВСУ, вул. Фізкультури, 1, метро «Республіканський стадіон»)
І не менш традиційно на ньому представлено видавництво "ФАКТ" з новими книгами: декілька новинок є в поетичній серії "Зона Овідія", а також - за ярмарковою ціною, а отже - нижчою, аніж в магазинах - можна придбати фантастично цікаву, хоч і наукову книгу "Культура спонтанності: Імпровізація і мистецтво в повоєнній Америці" Даніела Белграда (серія "Висока полиця"):  трохи детальніше про цю книгу: "Культура спонтанності» – це синтетична історія повоєнного американського авангарду, що об’єднує такі багатоманітні рухи американської культури як абстрактний експресіонізм у живописі, поезія Блек Маунтіну і бітників, бібоп-джаз, експериментальний танець і кераміка. Автор показує, що це широке розмаїття мистецьких практик насправді мало одну спільну тему – спонтанну імпровізацію. Елегантна аргументація і прекрасні ілюстрації «Культури спонтанності» суттєво ревізують наші уявлення про деякі з найважливіших голосів тієї доби. З-поміж багатьох цікавих прикладів, книга описує те, як картини Джексона Поллока перетинаються з історією сучасного танцю, і пояснює їхній зв’язок з тим, що бітники захоплювались дзен-буддизмом і бібопом. Досліджуючи твори багатьох ключових культурних постатей — таких як поети Чарльз Олсон, Вільям Карлос Вільямс, Джек Керуак, Аллен Ґінзберг і ЛеРой Джонс, художники Роберт Мазервелл, Джексон Поллок і Віллем де Кунінг, гончар Пітер Вулкос, танцівник Мерс Каннінгем і джазист Чарлі Паркер, — Деніел Белград переконливо доводить те, що спонтанне мистецтво знаходилось на передньому краї повоєнної американської думки" окрім цих книг (докладніше про нові книги "Зони Овідія" - в наступних постах) представлений величезний вибір інших фактівських - наші стенди завжди масштабні!! :) приходьте і купуйте! а докладніше про цьогорічний Медвін і його програму тут: http://users.livejournal.com/est_/349483.html
1 Comment | Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
Нещодавній рейтинг «Книжка року» - безперечно – велика перемога видавництва «Факт». Попри те, що гран-прі ми не отримали (на відміну від минулого року), але – випереджаємо інші видавництва за багатьма показовими характеристиками. Саме книжок видавництва «Факт» найбільше представлено у шорт-листах усіх підномінацій рейтингу – їх 13.
Також із суперпризів нашому видавництву дістався найбільш загадковий і тому – найцікавіший – «Імідж року».
А власне перемоги – в найбільш рейтингових підномінаціях конкурсу – українська та зарубіжна сучасна проза: переможцями стали книги «Шахмати для дибілів» Михайла Бриниха (http://www.fact.kiev.ua/books/book_318/) та «Поштамт» Чарльза Буковскі (http://www.fact.kiev.ua/books/book_331/).
 
Також варто відзначити, що в шорт-листах номінації «Красне письменство» - в якій найбільше, за спостереженнями, зацікавлена широка публіка – представлено 8 книжок видавництва «Факт» - найбільше з-поміж усіх видавництв.
Слід також окремо зазначити, що цьогоріч традиційні конкуренти «Факту» - видавництва «Фоліо» та «Книжковий клуб сімейного дозвілля» не отримали нагород у жодній з помітних підномінацій.
Вітаємо усіх працівників видавництва, а також авторів з тим, що їх робота була так широко та непересічно відзначена!
20 Comments | Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
один з наших авторів - Тарас Лютий, відомий український філософ і викладач НаУКМА написав рецензію на наукову працю не менш, а радше ще більш відомого українського науковця - літературознавця (вочевидь - схильної до культурології) - Тамари Гундорової.
що ж :) все починається з анекдоту і коментаря:
"
Існує такий анекдот: “В одній з одеських газет надруковано повідомлення: «Шановні одесити! Будьте обачливі! На Привозі з’явилася партія підроблених ялинкових іграшок. Зовні вони ідентичні справжнім, але радості від них – жодної!»” Власне, ця історія в неабиякий спосіб ілюструє ситуацію вже усталеного сприйняття кітчу. Справді, традиційно кітч звикли розглядати як явище масової культури, а отже вважати порівняно новим феноменом, що реалізується в подобі наслідувальних форм культурного виробництва. Більше того, кітч – це дублювання, що виконує функцію підміни, коли в наслідку виникає враження чогось кепського, на кшталт вірусу, який псує злагоджений стан справ"
і продовжується через густий аналітичний текст із застосуванням слів на кшталт "амбівалентність", "семантична система", "стильова домінанта" тощо, яких - і подібних до них - і в книзі шановної пані Тамари, вочевидь, не бракує.
в додаток стисло пройшовшсь по змісту і проблематиці, Т. Лютий робить висновок:
"Кітч – то виняткова трансформована сфера, котру вже несила сприймати як здебільшого негативного супровідника культури, а тим більше – в якості простої гри культурними смислами. Натомість він набуває вигляду однієї з тих виразних антропологічних характеристик, що уподібнюються дзеркалу, де відображаються творчі спонуки, мистецький смак, а найголовніше те, – які історичні наслідки вони спричиняють."
а наш висновок - хороша вдумлива рецензія не для всіх на хорошу і вдумливу книгу не для всіх. Не для всіх - тобто в метро її може б і не варто читати, але от розумні студенти всіх хооших універів її 100 пудів розметуть, якщо ще, звісно, цього не зробили....
а вся стаття тут: http://kram.in.ua/article/27
Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
на конкурсі ЛітАкценту в номінації "Художня література" переміг П. Мідянка з книжкою, що вийшла у вд-ві "ФАКТ" в серії "Зона Овідія" - "Ярмінок".
ВІТАЄМО!!!
Мідянка ось такий от красивий - з нарцисом і дипломом :)
2 Comments | Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
|
|
(Відштовхуватись - звідси: http://www.bukvoid.com.ua/reviews/books/2009/01/28/144532.html )
Претензійна - бо авторка намагалася втиснути в неї купу власного досвіду і асоціацій, ніби-концептуально вибудовуючи текст, але - на виході - маємо кострубатий опус із нез"ясованими висновками. Про висновки щодо творчості Кіяновської загалом неодмінно буде нижче (власне, є привід). А про рецу - далі
Вибудувавши рецензію за принципом поетапного обігрування "стежки" і "книжки", авторка явно не врахувала самої банальності, і ніяк - не оригінальності цього принципу. Найцікавішим в суто пізнавальному плані є вступ до реци - така собі трохи трагічна історія про те, як же важко знайти в українських книгарнях потрібну - і дуже бажану - книгу.
"Отож, ви йдете до найближчих книгарень, зрештою – на Петрівку: жодного результату. З останньою надією заходити в книгарню «Смолоскип», не знайшовши на поличці, звертаєтесь до послуг електронного каталогу: наразі книжка відсутня. І коли, здавалося, надії вже не залишилось, ви не виходите з книгарні, керовані вже незрозуміло чим, повертаєтесь знову до поличок, ніби просто подивитися. В символічному «насправді», ця ситуація означає перехід до таємниці зустрічі з книжкою. Оскільки відкинута вже будь-яка можливість посередництва, знайомі, друзі, навіть продавці відходять вбік: Артур сам має витягнути меч з каменю – Читач сам знайти свою книжку. Вибравши в книгарні іншу книжку (хорошу, але не ту), збираєтесь вже рушити до каси, і в останню мить, зовсім, здавалось випадково (але в цьому якраз і закономірно), погляд падає на складені внизу біля полиць книжки. Не довіряючи власним очам, перечитуєте назву, і вже навіть не дивуєтесь холодній реакції продавця-консультанта (чи яка в нього посада?) на ваше: «Уявляєте, я все-таки знайшла (шов)». Переказати цю історію дитині, вона щиро зремаркує: «Це книжка тебе знайшла». "
Далі - вже не так цікаво. Ніби-прозріння рецензентки на основі власних спостережень іноді викликають посмішку: "Назва «Стежка вздовж ріки» об’єднує п’ять історій книжки, які треба читати разом (на стежку ж ступають не для того, щоб зупинитись в одному місці). " - пафос, явно не гідний рецензованого тексту, але наївний і милий.
Менш милими є явні редакційні ляпи, які лише на перший погляд можуть здатися умисними викрутасами рецензентки, але по суті дають лише надутість тексту рецензії: "Головною в цьому тексті є вода - в усьому своєму метафоричному значенню: як час, як справжнє, як вічне, як таємниче. Центральними в цьому тексті є сцени зустрічі з водою (бризки води, що повертають тобі на стежку твого дзеркального брата; стрибки первісного танку назустріч дощовим краплям). "
А кострубатість побудови речень лише підсилює враження явної невичитаності тексту реци (захоплення від книги і бажання про неї будь-що розповісти очевидні, але вони ніяк не підсилені аналітично): "Музіль за епіграф до розповіді про сум’яття Терлеса брав слова Метерлінка про неспроможність мови виразити порух внутрішнього світу людини, як не можливо підняти з дна моря повну жменю піску. "
Критику, на жаль, можна продовжувати і далі. Рецензія має беззаперечний позитив - вона демонструє той факт, що книга перехоплює подих і віднімає мову. Язик рецензента німіє від захоплення, і тому сказати щось розумне після прочитання - вкрай важко. Для цього потрібен як мінімум час оговтатись. А авторка реци - явно поспішила. І в цьому її головна хиба. Але вона явно не від не залежала, тому - все на краще :)
--
а щодо "Стежки вздовж ріки" - гарні-гарні новини!!!!
Сайт "Літакцент", а точніше його експерти, внесли кандидатуру цієї книги на звання переможця конкурсу "літературного рейтингу «ЛітАкцент року — 2008»". Окрім цієї книги там є ше одна ФАКТівська - "Ярмінок" П. Мідянки:
Фіналісти рейтингу
Номінація «Художня література»
1. Зарівна Теодозія. Вербовая дощечка. — К.: contrabanda.
2. Кіяновська Маріанна. Стежка вздовж ріки. — К.: Факт.
3. Мідянка Петро. Ярмінок. — К.: Факт.
(звідси: http://www.litakcent.com/index.php?id=1233 )
Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
говорив він зокрема такі от прикольні штуки:
"ВЗ: Якої літератури нині хочуть молоді митці?
БРИНИХ: За всіх часів молоді літератори хотіли одного: коли вони ще зовсім молоді – слави, коли вже трохи подорослішали – грошей."
і такі:
"ВЗ: Які тенденції сучасного українського літературного процесу?
БРИНИХ: Помітив творення нової кон’юнктури. Якщо раніше було прийнято писати про комуністичну партію, то тепер – про національно-визвольні змагання. Непогано, що про це пишуть, але чомусь про це пишуть найгірші з тих, що можуть. Справді хороші письменники обережно й рідко зачіпають болючі теми української історії XX ст. Хороший роман, навіть найкращий сучасний роман про Голодомор, написав Леонід Кононович.
ВЗ: Якщо література втратила функцію впливу на свідомість, то чи можуть патріотичні твори бути корисними?
БРИНИХ: А хто сказав, що такі твори повинні бути рафінованою нудьгою? Тема Голодомору, наприклад, придатна для хорору."
а все воно тут: http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=70926
1 Comment | Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
|
|
власне, "Шахмати для дибілів" - це мало не найбільш рецензована фактівська книга останнього часу. Звісно, зрозуміло чому - оригінальний твір, дискусійний, якщо так можна висловитись ;) Ось і "Друг читача" сазрєл до рецензування "Шахмат"
повний текст рецензії можна дивитись наприклад тут: http://www.fact.kiev.ua/articles/article_212/
а поки - декілька теплих слів про саму рецензію.
Авторка (Ганна Гриценко ) явно розривається між бажанням книгу похвалити, але без особливого фанатизму - і показати, що твір не такий уже й "виховалоьний", як про нього можна було би подумати, наприклад, з анотації ("Новий твір Михайла Бриниха «Шахмати для дибілів» дещо відлякує своєю назвою, надто коли після того читаєш в анотації, що автор написав «класичний роман-виховання з властивостями шахового підручника та містичного трилера». Питання, чому можна навчити дитину, якщо від початку назвати її «дибілом», лишаємо на совісті Бриниха й химерного головного героя на ім’я доктор Падлюччо. " і далі за текстом) Виникає логічне питання: чи могла рецензентка, яка не побачила мало не поверхневої іронії і стьобу в невідповідності жанрування роману в анотації і - реального його змісту.
Не побачивши такого СЛОНА цього роману, рецензентка далі намагається всю рецензію цього СЛОНА дошукатися: мало не в кожному абзаці задаючись питанням: це цікаво і "жартівливо", але до чого тут виховання? ("Самі «дибюти» супроводжуються ще й історією їх появи та різноманітними порадами. Всі ці описи подано у творчій, жартівливій і – що не менш важливо – доступній формі. Утім, ставити на книзі гриф «Рекомендовано Міністерством... для учнів...» ми все ж таки не радимо. ")
Далі - рецензентка доходить феноменального висновку: "Скоріш за все, занадто серйозні й високоморальні особи не оцінять «Шахмати для дибілів», тоді як проста й весела публіка, навпаки, точно отримає порцію щирого захоплення." Геніально: тільки проста й весела публіка оцінить твір Бриниха! :) та іще й порцію отримає. Власне, зауваження от яке: проста і весела публіка, а з нею і пані Ганна, навряд чи бачать щось за "жорстки суржиком" цієї книги - якісь підводні течії, стьобні моменти і тощо. Цей роман - для простих і веселих інтелектуалів, але аж ніяк не для споживачів "Камєді-клабу", "НашіРаші" та іншого гумористичного ширпотребу.
Ну а на завершення рецензії - парадоксальний висновок: "До речі, про «роман-виховання». Дітям, у тому числі й добре вихованим, так само має сподобатися. Тому радимо батькам: якщо захочете, щоби ваша дитина долучилася до шахової школи, дайте їй спершу почитати цю книгу." І це пише людина, яка абзацом раніше натякала, що ця книга явно не з метою виховання і точно не для "правильних" діток - бо ж якимось міністерством не рекомендуватиметься стопудів (я розумію пласку іронію рецензентки в цьому моменті, але вона водночас і викупає її ставлення до даної проблеми моральності).
Ось так також пишуть про "Шахмати". А ви все одно читайте ;) жирна книга
3 Comments | Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
|
|
по-перше, про "Весілля з Європою" Антона Санченка. Написав Юрій Володарський в тому розділі, де він зазвичай типу неофіційно пише типу про "книгу номера" - тобто це лицьова, найбільша за розміром рецензія.
Позитивна :)
як і попередня Володарського ж - на "Баркароли". Хваляться і фірмова іронія Санченка, і вміння створити "збалансований твір" і ще багато чого приємного :)
декілька цитат:
"По его (Санченка - fakt_ura) собственным словам, книга, объем которой не слишком велик, писалась долго и тяжело, что нашло отражение в финальных титрах: 2001-2008. Однако результат вышел вполне достойным. Особенно на фоне остальных литературных событий года, пересчитать которые можно по пальцам одной, да и то практически беспалой руки."
"Очень важно, что Санченко удалось соблюсти верные пропорции. Задушевность повествования не мозолит душу и не перерастает в панибратство"
п.с. іще одну рецензію на цей роман Антона Санченка опублікував "Друг читача", а почитати її можна ось тут: http://www.fact.kiev.ua/articles/article_207/
--
Інша рецензія - значно менша за обсягом - вже Михайла Бриниха - на "Сяйво білого тіла: Антологію української еротичної поезії".
пише там Бриних приблизно таке:
"Добірка Миколи Сулими, який просканував два десятки українських авторів на предмет ерегованих метафор та чуттєво-статевих слововитоків, - це класичні псалми інтимній делікатності, чуттєвому балансуванню на межі, яка перешкоджає нам уповні почуватися щасливими творинами. "
повністю - читайте в №1-2 "ШО" за 2009 рік
Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
принаймні - на думку пана Родика, яку він висловив в статті тут: http://www.umoloda.kiev.ua/number/1320/164/46621/
думка, власне, така:
"Як на мене, найяскравішою подією літературного сезону–2008 стала книжка Михайла Бриниха «Шахмати для дибілів» (К.: Факт). Сміливий, на межі зухвалості, задум зреалізовано на глибинному рівні літературних нанотехнологій. Окрім того, що це нестримно смішно (а таких творів українській літературі завжди бракувало), це іще й вельми адекватно соціальному завіконню: цей нібито анекдот вартий серйозної уваги дослідників масової свідомості. А література як дзеркало соціуму — це і є власне література."
а ось що сам Бриних сказав на адресу конкурсу "БіБіСі", на якому не переміг, хоча мав усі шанси:
http://www.litakcent.com/?id=1126
"Михайло Бриних взагалі не розуміє фахові претензії до конкурсу, який має просто популяризувати літературу: «Конкурс не має виявляти об’єктивно найкращу книжку. Це в принципі неможливо. Мені в чомусь навіть більше подобається, коли публічні люди вибирають на свій смак книжки із запропонованих видавництвами. Тут немає суб’єктивних мотивацій, бо наша література – це маленьке село, і всі критики дружать із певними письменниками. Будь-який вибір будь-якого журі завжди добуває заслужений погром. Я з великим подивом свого часу прочитав у правилах конкурсу, що книжка мусить пропагувати політкоректність», – сказав Бриних, у чиїй книзі трапляються фрази, що характеризують північного сусіда так: “якіто нащадки тюлєнєй і уральських гномів”»."
Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
що ж, будь ласка, гарна книжка - її хвалять - і ось як:
1. ось таке написало "Дзеркало тижня" тут: http://www.dt.ua/3000/3680/64969/ "Останнім часом, коли писати романи стало аж надто модно, а графоманство перетворюється на поняття дедалі розмитіше, усе важче визначати критерії справді якісної літератури. Та подекуди трапляється проза, в якій талант автора чутно за версту, тобто вже після кількох прочитаних сторінок. Роман «Поштамт» американського письменника Чарльза Буковскі, який уперше перекладено українською мовою, — бальзам на душу для освічених буквоїдів. Автори анотації слушно визначили книжку як таку, що її в будь-якому разі не вдасться зігнорувати. «Поштамт» — соціальний роман з антисоціальним головним героєм. Генрі Чінаскі протягом багатьох років працює на виснажливій принизливій роботі, з драконівськими вимогами та без належних умов. І хоча він ставиться до своєї праці легко, із часом вона відбирає його сили й здоров’я, претендуючи на більше — повну та беззастережну віддачу Системі. Аби продемонструвати крайній полюс існування в ній, автор вводить до роману такого персонажа, як Джордж Грін, котрого «вже багато років звали Джи Джи, і він врешті став схожим на Джи Джи». Джордж Грін усе життя віддано працював на сліпу державну машину, «горів» роботою і зрештою згорів на ній. На відміну від нього, Генрі Чінаскі — людина легковажна й непутяща. Він уживає забагато алкоголю, грає на іподромі, часто змінює жінок, ні до кого не прикипає душею й нічому не надає великого значення. Чінаскі не бореться із суспільством, він просто його не помічає. Разом з тим він навдивовижу добрий і чуйний — допомагає тим, кого інші давно б уже послали під три чорти. Цей твір — проста й глибока розповідь людини, на місці якої багато хто давно зламався б. Без жодного самозамилування, болісного «вгризання» у власне життя чи бодай натяку на його аналіз. Писаний простою мовою, він легко прочитується за один вечір, чому сприяє досить вдалий український переклад."
2. а ось тут хвалять обкладинку "Поштамта": http://translitera.livejournal.com/34096.html
"Обкладинка “Поштамту” - не прорив, не інновація, не геніальне осяяння, це просто якісно зроблена обкладинка. Гарна ідея - тобто небанальний візуальний ряд, безпосередньо по’язаний із текстовими подіями. Гарна графічна реалізація - тобто адекватне володіння графічним редактором плюс назва та ім’я автора, що не розривають нещадно всю композицію. Перше місце “Поштамту” свідчить насамперед про те, що якісно зроблені обкладинки для нас поки що - не норма, а досягнення." так що читайте і собі наслоджуйтесь :)
5 Comments | Post A Comment | Add to Memories | Tell a Friend | Link
|
|
|
|
|
